17 липня в календарі: це цікаво знати

17 липня відзначається День етнографа – професійне свято представників різних етнографічних шкіл. Саме ці люди досліджують історію та побут народів світу, їхню культуру та взаємодію з навколишнім світом.

Дата відзначення цього свята була обрана на честь дня народження великого етнографа та мандрівника Миколи Миклухи-Маклая.

У довідниках та енциклопедіях навпроти його прізвища стоїть «великий російський антрополог і мандрівник». Він і справді був громадянином Російської імперії, хоча в його жилах текла польська, німецька та козацька кров. Він відкрив для всього світу невідомі землі та невідомі народи Океанії, але помер у злиднях у Петербурзі, надиктовуючи другий том записок про свої подорожі. І лише зараз стає відомо, що дивне прізвище Миклухо-Маклай походить від двох українських слів: Макуха і Махлай.

                Батько вченого Микола Ілліч був дворянином Стародубського повіту Чернігівської губернії, працював інженером на залізниці. Тут, на Новгородщині 17 липня 1846 року й народився майбутній мандрівник.

Коли помер батько, Миколі було одинадцять років. Після закінчення гімназії він у 1863 році ступив до Петербурзького університету на фізико-математичний факультет, але через рік за участь у студентських акціях його відрахували без права вступу у вищі навчальні заклади Російської імперії.

Маклай змушений був вчитися в Європі, де слухав лекції на філософському факультеті Гейдельберзького університету в Німеччині, студіював медицину в Лейпцигу, а згодом став одним із улюблених учнів відомого природничника Ернста Геккеля в університетському містечку Йєні. Саме Геккель у 1866 році взяв із собою двадцятирічного Миколу в його першу наукову подорож.

А починав Миклухо-Маклай як дослідник океанічних губок, ракоподібних та інших морських мешканців.

Маклай став свідком відкриття Суецького каналу, який спростив шлях із Європи до Індійського океану. Перевдягнувшись мусульманином, він досягнув берегів Червоного моря. Ця подорож підштовхнула його до справи всього його життя – вивчення традицій і культур малих народів Африки, Азії та Океанії, які жили ще первісним життям.

 Знаменитий учений вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії, зокрема, папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї. Цей берег називають Берегом Маклая. Миклухо-Маклай тричі приїжджав сюди. Він досконало вивчив мову і звичаї туземців, привіз і посадив багато фруктових дерев і овочевих культур, а в останній приїзд навіть привіз кілька корів і бика, яких тут ніколи не бачили. Маклай лікував аборигенів, допомагав їм у всьому, чим заслужив велику повагу серед місцевого населення.

Він відкрив, що папуаси розбиралися в топографії та орієнтувалися по зорях – принаймні багато з них могли викласти на піску досить детальні карти навколишніх островів.

Крім папуасів Нової Гвінеї Миклухо-Маклай детально описав «лісових людей» Меланезії та негритосів, що мешкали в філіпінських лісах.

Вперше День етнографа відзначили у кінці 70-х років ХХ століття.