24
липня Православна церква вшановує пам'ять святої рівноапостольної княгині
Ольги.
Ольга походила з
незнатної сім'ї. Дата народження невідома.
Дружиною Ігоря
Рюриковича вона стала завдяки випадковій зустрічі на переправі. Ігор зауважив,
що перевізник — це юна дівчина, переодягнена в чоловічий одяг і негайно
розгорівся бажанням. Але Ольга була неприступна і пригрозила, що кинеться у
воду, якщо Ігор спробує взяти її силою. Князь був зачарований її красою та
гордістю й незабаром узяв Ольгу за дружину.
Їй було лише 17 років,
коли вона стала правителькою Київської Русі - однієї з наймогутніших держав
того часу. Мудра, сильна, харизматична княгиня київська. Історики засвідчують,
що саме рукою Ольги правилась країна, поки її чоловік Ігор, а згодом і син
Святослав були у численних воєнних походах.
Свою роль в історії
Ольга зіграла після смерті Ігоря, який загинув від рук древлян, обурених
постійними поборами. Історія про жорстоку помсту, яку вчинила Ольга над
древлянами за загиблого чоловіка, відома всім. Але це всього лише один епізод
її правління.
Ольга була дуже сильною
особистістю і вмілим політиком. Вона залишалася фактичним правителем Русі аж до
своєї смерті. Княгиня встановила правила щодо стягнутої данини, реорганізувала
систему управління підвладними Києву землями.
Славна бабуся
Володимира Великого однією з перших прийняла християнство. Видатна історична
постать прибула
до Візантії не як ворог, а як мудрий політик, убезпечивши і зміцнивши власну
державу на сотні прийдешніх років. Володимир Великий, у вихованні якого головну
роль знову ж таки відіграла бабуся-княгиня, будував власну політику за її
прикладом.
Після святого Хрещення
Ольга прожила трохи більш як десять років. Вона померла (11) 24 липня 969 року і була похована
за християнським обрядом. Онук великої княгині — святий рівноапостольний Володимир,
хреститель землі Руської, переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння
Пресвятої Богородиці, перший кам’яний храм Давньоруської держави.
У 1547 році велику
княгиню зарахували до ліку
рівноапостольних святих.
Образ мудрої
правительки і гордої жінки ожив в літературі, іконографії та скульптурі.
Тихий, теплий літній ранок.
Сонце встало. Вітер спить.
Вийшла дівчина на річку,
Сіла в човен і сидить.
Чарівна сама, як ранок,
Задивилася на світ...
Білий шум на синіх хвилях,
На деревах — білий цвіт.
Любо жити на сім світі,
Щастя любого ждучи...
Ах, коли б лише згадати
Сон, що снився уночі.
Дивний сон... якісь палати,
Лицар в зброї на коні...
Ліс такий страшний, таємний.
Поле... Море вдалині.
Далі хмари, грім, пожежа,
Плач і стогін з-під землі.
Лицар-велетень в кайданах,
Кров на білому чолі.
І замислилась красуня...
Згадка в серце їй вп’ялась...
Нагло шелест... Обернулась:
Перед нею — Ігор-князь.
На йому убрання просте,
Без оздоби, без відзнак,
Лук з залізними кінцями,
Збоку стріли, сагайдак.
Привітався з нею Ігор
І сказав перевезти...
Загойдавсь на хвилях човен
І поволі став плисти.
І очей не зводить Ігор:
Що за дівчина-краса.
Заговорить: думка — сонце;
Очі — сині небеса.
Хто вона, чия і звідки,
Князь докладно розпитав,
А на другий день по неї
І сватів своїх послав.
І за князя вийшла заміж
Проста дівчина з села,
І до смерті вірним другом
Князю Ігорю була.
Немає коментарів:
Дописати коментар