Ювіляр листопада

 

2 листопада — 130 років від дня народження 

 Олександра Маркуша (1891-1971), 

українського письменника, фольклориста

 

Олександр Іванович Маркуш народився 2 листопада 1891 року в Хусті.

Після закінчення горожанської школи Олександр навчався Учительській семінарії в Мараморош-Сигеті. Тут і виявилося його захоплення літературою. В останніх класах гімназії брав участь у роботі літературного гуртка, писав вірші, замальовки, сміховинки зі студентського життя.

З 1923 року він всього себе віддав культурно-освітній роботі. З його ініціативи пожвавилась діяльність хат-читалин товариства «Просвіта», були організовані колективи художньої самодіяльності, які ставили в селах Тячівщини та Хустщини п'єси «Наталка-Полтавка», «Запорожець за Дунаєм».

З 1922 по 1939 роки Маркуш видавав і редагував журнал «Наш рідний край». Займався збиранням народної творчості, видав 5 збірок народних казок (зокрема «Підкарпатські народні казки», т. 1–3, 1941–43; «Старинні замки Підкарпаття», 1943), сприяв виходу у світ книг інших авторів.

Написав більше 20 підручників. Серед них — «Буквар», «По рідному краї» (у співавторстві з М. Шпіцером), «Краєзнавство», «Світ», «Отчина»,  «Живе слово», «Бесіда», «Рідне слово»,  «Нова Європа», «Далеким світом». Окремим виданням вийшла книжки «Виміряли землю» (1925), «Чужі краї – чужі люди» (1932), «По всіх царствах природи» (1932).

В 1955 році Олександра Маркуша було прийнято до Спілки письменників УРСР. У цей період були надруковані такі книги, як «Марамороські оповідання» (1956), повість «Мрійники» (1961), «Лист матері» (1963), «Світанок Тисі усміхнувся» (1966) та інші.

1971 року вийшла друком збірка Олександра Маркуша «Юлина»,  1991 – «Гомін Тиси». Провідна думка творів — закоханість у людину, її волю в боротьбі за справедливість, за правду.

 

Помер Олександр Іванович Маркуш 27 жовтня 1971 року. Похований в Хусті на Замковій горі.