1955 року Микола Вінграновський вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака вирізнив Олександр Довженко і «коронував» на долю артиста та кінорежисера. Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ».
Перші вірші Вінграновського побачили світ у 1957 році в журналі «Дніпро», а перший серйозний дебют Миколи Вінграновського як поета стався 7 квітня 1961 року. Тодішня «Літературна газета» (тепер «Літературна Україна») вийшла із заголовком на всю четверту полосу «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було вміщено п'ятнадцять віршів поета. А 1962 року побачила світ і сама книга - «Атомні прелюди».
Наступні збірки поезій «Сто поезій» (1967). «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Кінь на вечірній зорі» (1987) багаті за жанрами та віршовими формами - це класичні сонет і елегія, медитація, романс, станси, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський писав і прозу. Він створив кілька повістей та багато оповідань, які також стали важливою сторінкою його творчості.
Автор поетичних і прозових книг для дітей, серед яких - «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», а також роману «Северин Наливайко», кількох кіносценаріїв.
В творчості письменника поєдналися героїчна етика рідного народу, рідкісне відчуття прекрасного, енергія безсмертних образних значень, якими повниться світ навколо.
Микола Вінграновський - лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та премії Фундації Антоновичів (США).
Вінграновський помер 27 травня 2004 року, похований в Києві на Байковому кладовищі.
До ювілею письменника в книгозбірні оформлено літературну викладку «Чарівник слова Микола Вінграновський».
Немає коментарів:
Дописати коментар