Ювіляр листопада

1 листопада - 155 років від дня народження

Дніпрової Чайки (1861-1927), 
української письменниці

Дніпрова Чайка – літературний псевдонім Людмили Олексіївни Березиної (Василевської).

Літературна діяльність письменниці розпочалась ще в гімназії. Перші вірші авторки «Україно моя мила», «Думка», «Батьку щирий» були написані приблизно у 1883 – 1884 pоках. В них письменниця висловлює гарячу любов до рідного краю.

 В 1885 році в одеському альманасі «Нива» були опубліковані два її вірші «Вісточка» й «Пісня» та оповідання «Знахарка», яке за своїм характером близьке до запису з народних вуст.

Ім’я Дніпрової Чайки з’являється на сторінках альманахів «Степ», «Перший вінок», «Хвиля за хвилею», різних журналів та збірок.

Серед її творів – поезії, драми, казки, оповідання, переклади.

У творчому доробку Дніпрової Чайки значний інтерес становлять вірші, в яких показано тяжке становище дівчини, наймички, сироти («Мати», «Дівочий жаль», «Нічною добою»). Правдиво змальовує поетеса життя бідних матерів, що зазнають так багато горя («Вісточка», «Пісня», «На лимані»). Ці твори сповнені тривоги за долю матері-страдниці та її дітей. Письменниця виступає тут продовжувачем кращих традицій представників української прогресивної літератури, у яких вона вчилася реалістично відображати життя  людей.

В основу багатьох своїх мініатюр та новел «Скеля», «Тополі», «Морське серце», «Дві птиці», «Дівчина-чайка» Дніпрова Чайка клала життєві події та явища. У мініатюрі «Скеля» письменниця возвеличує синів, що шукають волі, а знайшовши її, повертаються до матері і схиляються перед нею.

Різко і гостро засуджує письменниця боягуза, змальованого в образі гидкої, слизької медузи, який побоявся кинутись рятувати брата, що потопав у морі («Морське серце»). Йому ніби протиставляється образ відважної дочки бакенщика, яка, рятуючи втопаючих у морі, перетворилася в дівчину-чайку і стала сповіщати мореходів про небезпеку в морі («Дівчина-чайка»).

В мініатюрі «Мара» порушені важливі, актуальні питання часу. Герой цього твору, скульптор Менандр, до кінця залишається чесним і відданим Батьківщині. Щоб не тішити чужинців, він вирішує загинути разом із своєю скульптурою в бурхливих хвилях моря.

Протягом 1918 – 1920 pp. вона пише лібретто дитячої опери «Весна-красна», мініатюри «Самоцвіти», «Дві крапельки» та інші. На лібретто опер «Коза-дереза», «Зима й Весна, або Снігова Краля», «Пан Коцький» музику написав М. В. Лисенко.

Значне місце в творчому доробку Дніпрової Чайки займають її твори про дітей і для дітей: «Краплі-мандрівниці», «Казка про сонце та його Сина», «Буряк». Поезія та проза письменниці виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом.