«На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу сумну»

«Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все – і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через 84 роки, жахливо згадувати, але не можна забути ту страшну трагедію, що розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Ми з болем поговоримо сьогодні про генофонд українського народу, непоправно підірваний Голодомором 1932-1933 років», – такими словами розпочала бесіду-спогад «На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу сумну» з восьмикласниками БЗШ№11 методист ЦДБ Тамара Шпак. Вона навела страшні приклади та цифри найчорніших часів історії України, коли голодною смертю померло понад 10 мільйонів українців, вимерли та зникли цілі села...

Бібліотекар Галина Бондар запропонувала увазі школярів трилогію письменника-краянина Андрія Гудими «Тече до Бога моя сльоза», в якій автор майстерно розповів про лихоліття, які довелося пережити українському народові на своїй хресній дорозі.

 Зворушили учасників заходу свідчення людей, які потерпали від голодомору та репресій у Білій Церкві та околицях. Діти зачитували спогади мешканців міста, висвітлені у збірці «Голодомор у Білій Церкві», ділилися своїми враженнями від прочитаного та декламували вірші: «Ти кажеш не було голодомору?», «Біла молитва братика», «Хліб насущний – святиня», «Болісний відгук», «Відлітали душі».

 Закінчилася бесіда-спогад вшануванням жертв голодомору хвилиною мовчання.