Ювіляр травня

 13 травня - 170 років від дня народження 
Панаса Мирного (1849-1920), 
українського прозаїка, драматурга

 Панас Мирний  (Панас Якович Рудченко) увійшов в історію української літератури як прозаїк-новатор, який порушив суспільно важливі морально-етичні питання.

 

Народився 13 травня 1849 р. у Миргороді, у родині бухгалтера. Коли Панасу виповнилося дев’ять років, його віддали на навчання до Миргородського парафіяльного училища, а через рік, після переїзду родини Рудченків до Гадяча, хлопець продовжив освіту в Гадяцькому повітовому училищі, яке закінчив у 1862 р. Цим й обмежилася освіта майбутнього класика української літератури.

З 1863 року юнак починає служити канцеляристом повітового суду й паралельно збирає фольклор, пише поезії російською й українською мовами.

Дебютував письменник Панас Мирний одразу і як поет, і як прозаїк: у 1872 році у львівському журналі «Правда» (№ 5) було надруковано його вірш «Україні» й оповідання «Лихий попутав». Але на той час у доробку Панаса Мирного було вже кілька неопублікованих зразків малої прози, драматичних проб і перекладів (зокрема і «Слова о полку Ігоревім»).

 70-ті роки стають періодом активної творчої діяльності молодого письменника. Він пише нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого», оповідання «П’яниця».

У листопаді 1872 р. він завершив повість «Чіпка», яку згодом «розбудував», з допомогою брата — відомого на той час літературознавця й літературного критика Івана Білика— створивши на її основі роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Спільна робота братів Рудченків над романом тривала кілька років, і лише в 1880 році його було видано в Женеві під двома псевдонімами — Панаса Мирного та Івана Білика.

З середини 1880-х років твори Панаса Мирного публікуються в Україні. Так, на сторінках альманаху "Рада", який видавав М. Старицький у 1883-1884 роках, з'являються перші дві частини роману "Повія" та два оповідання з циклу "Як ведеться, так і живеться". У 1886 році в Києві виходять збірник творів письменника "Збираниця з рідного поля" і комедія "Перемудрив".

У наступне десятиріччя з’являється драма «Лимерівна», оповідання «Морозенко», «Казка про Правду та Кривду», повість «Лихо давнє й сьогочасне», вільний переклад "Дума про військо Ігореве". йде праця над романом «Повія».

 Поетична спадщина Панаса Мирного налічує близько 300 віршів. Але свою поезію Мирний називав "нікчемним віршуванням".