Ювіляр жовтня

 25 жовтня - 80 років від дня народження  

Василя Тимофійовича Скуратівського (1939-2005), 

українського прозаїка, народознавця, видавця.

Василь Тимофійович Скуратівський народився на хуторі Великий Ліс Мединівської сільради Коростенського району. Його дитинство припало на повоєнні літа, коли підлітки змушені були завчасно підміняти батьків та старших братів, котрі не повернулися з війни.

З дитинства любив читати. У 13 років вирішив стати письменником, написав першого вірша і надіслав до районної газети. Відповідь не забарилась — порадили більше читати і краще вивчати рідну мову та літературу. Однак хлопець був настирливим, і продовжував надсилати до редакції нові свої вірші, байки, замальовки, дописи. З часом їх почали друкувати.

У 50-х роках закінчив десятирічку у сусідньому селі Обіходах.

Після закінчення факультету журналістики Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка в 1971 р. Василь Скуратівський працював у районних та обласних газетах, їздив по країні, збирав фольклорні та етнографічні матеріали. На їх основі він опрацьовує свої чисельні публікації в періодиці та збірниках.

З 1994 р. Василь Скуратівський заснував часопис «Берегиня», де друкував свої матеріали, а також залучав до друку багатьох талановитих дослідників.

Найбільшою заслугою письменника і вченого є те, що він своїми публікаціями сприяв введенню в шкільні програми курсу народознавства.

Однак найважливішими його досягненнями в українському народознавстві є окремі видання.

Особливе, етапне місце у творчій біографії автора посідає «Берегиня» (1987). Ця книга – розповідь про український народний побут, звичаї, що складалися, випробовувались на міцність протягом багатьох століть. Любов до рідної землі, повага до батьків, чесної праці, порядності у взаємостосунках – ось лейтмотив цих роздумів. 

«Посвіт» – друга книга автора, логічне продовження і доповнення «Берегині» (1989). Ці дві книги принесли найбільше визнання і популярність їхньому авторові.

Книга «Погостини» (1988) розрахована на маленьких читачів.

Четверта книга «Покуть» (1992) присвячена пам’яті батька Тимофія Яковича. Книга містить народознавчі матеріали про знаменні віхи людського життя, давні українські звичаї і обряди, знайомить з багатьма питаннями духовної і матеріальної культури українців.

Продовженням творів "Берегиня" та "Посвіт" є книга "Місяцелік" (1993). Автор зібрав багатющий матеріал про походження назв українських місяців та пов’язані з ними численні прислів’я і приказки, зразки завбачень погоди, народні і релігійні свята з поширеним їх датуванням, а також розвідки про найцікавіші обряди.

Потім з’явились "Дідух" (1995), книга оповідей-досліджень про 100 найосновніших свят народу – "Святвечір" (1994) у двох томах, "Русалії" (1996), "Кухоль меду" (1999).