Ювіляр жовтня

5 жовтня - 110 років від дня народження

  Богдана-Ігора Антонича (1909-1937), 
українського прозаїка, поета, перекладача,

літературознавця

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота. Ще до народження дитини молодий ієрей 1906 року змінив прізвище Кіт на батькове ім'я Антонин. Саме від дідового імені й постав літературний псевдонім: син Антонина — Антонич.

Гірські краєвиди, дзвінке повітря, сільські звичаї та народні традиції — з дитинства природне середовище Богдана. Воно й перетворило його чисту душу на чутливу натуру. Під наглядом приватної вчительки початкову освіту хлопчина здобув удома.

1914 року родина Антоничів з єдиним сином перебралася до Відня, де пережила чотири роки Першої світової війни. Уже тоді злидні позначилися на здоров'ї хлопчика, котрий часто слабував і скаржився на серце.

Період пробудження національної самосвідомості в різних частинах України припав на шкільні роки Богдана-Ігоря. У 1920–1928 рр. хлопець навчався в єдиній на всю Лемківщину польській чоловічій гімназії класичного типу у місті Сяноку.

У 1923—1925 pp. Антонич почав писати поетичні рядки. Його юнацькі вірші написані польською мовою.

1928 року Богдан-Ігор Антонич став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші вірші українською він написав, коли був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства прихильників освіти.

Після закінчення університету працював як літератор і журналіст; друкував у галицьких газетах і журналах вірші, статті про літературу та мистецтво, 1934 редагував журнали «Дажбог» і «Карби».

Уперше Антонич дав до друку свою поезію аж у 1931 році в пластовий журнал «Вогні». Того ж року побачила світ перша книжка «Привітання життя».

Б.-І. Антонич є автором шести книг поезії: «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936), «Зелена євангелія», «Ротації» та «Велика гармонія». 

 Поет укладав свої збірки з надзвичайно тонким відчуттям композиції. Він не працював за принципом «що написав — те й видав». Три останні збірки готував упродовж чотирьох років, помалу вибудовуючи задум і заповнюючи його формою.

Прижиттєве визнання прийшло до поета після публікації у 1934 році збірки «Три перстені», за яку він отримав літературну нагороду львівського Товариства письменників і журналістів. «Книга Лева», видана в 1936 р., була відзначена – премією Українського Католицького Союзу. 

Не досягнувши 28 років, 6 липня 1937 року поет помер після перенесеного апендициту та наступного запалення легень. Перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало.

 Наступного року було посмертно видано дві збірки, які Антонич готував паралельно із останньою прижиттєвою: «Зелена Євангелія» і «Ротації».