четвер, 29 жовтня 2020 р.

Улюблені тварини відомих письменників

 Відомі письменники неймовірно любили домашніх тварин, причому не лише собак чи кішок. Кожен з авторів пояснював свою любов по-різному.

ВІЛЬЯМ БЕРРОУЗ

 «Як і всі ідеальні створіння, коти – практичні», – писав бітник Берроуз. І додавав: «Кішки не пропонують послуг, кішки пропонують себе. Звичайно, вони хочуть пестощів і даху над головою. Але за любов неможливо не платити».

Американський нон-конформіст так любив кішок, що навіть присвятив їм автобіографічну новелу «Кіт всередині», що побачила світ у 1986 році. У книзі, трохи сумній і ностальгійній, письменник розповідає про своїх котів й аналізує всю історію існування поруч людини і кішки. Закінчується новела такими словами: «Ми – коти всередині. Ми коти, які не можуть гуляти самі по собі, і ми маємо лише один притулок».

ВАЛЬТЕР СКОТТ

 Британського класика всюди супроводжували його собаки - такси Камп і Спайс, хорти Дуглас і Персі та прекрасна лягава дірхаунд Майда - велика мисливська собака сталевого кольору. Вона поводилася абсолютно статечно і, мабуть, вважала, що повинна підтримувати честь будинку. Скоттів улюбленець пес Камп - поки не постарів - завжди супроводжував господаря, коли той лазив по скелях. Навіщо лазив? Зміцнював м'язи і чіпкість пальців. Пес Кемп допомагав Скотту вибирати найзручніший шлях. Любов Вальтера Скотта до рудого Адама також згадується в його біографії.

ЕРІХ-МАРІЯ РЕМАРК

 

Собаки супроводжували Ремарка все його свідоме життя. В одному з листів він зізнався, що чотирилапі друзі дали йому «відчуття дому». Двох його улюблених собак, в юнацтві та в армії, звали Вульф. Останню собаку тер'єра звали Біллі.

АГАТА КРІСТІ

 Своєму хорошому другові, фокстер'єру Пітеру, Агата Крісті навіть присвятила роман «Безмовний свідок». На першій сторінці друкованого видання так і написано: «Дорогому другові й невибагливому супутнику - псу Пітеру присвячую».

ЧАРЛЬЗ ДІККЕНС


 
Англійського письменника Чарльза Діккенса зараховують до визначних прозаїків-реалістів, але він дуже любив романтичні символи, таємниці і знаки. Це вплинуло не лише на його твори, а й на вибір домашніх тварин. Сучасники згадували, що Діккенс всюди з’являвся з улюбленим компаньйоном – вороном на ім’я Гріп. Гріп вмів розмовляти, однак насправді це був не один, а три різні ворони з однаковим іменем. Саме Гріп став прототипом однойменного птаха у романі «Барнабі Радж». Він любив Грипа так сильно, що коли птах помер, зробив його опудало, а також увів його в роман «Барнабі Радж».


 ФРАНСУАЗА САГАН

 Французька письменниця любила собак і кішок, що завжди жили в будинку її батька. З особливою гордістю і ніжністю Франсуаза завжди згадувала таксу, перетворену її батьком на собаку-самокат. У старості в бідної тваринки відмовили задні лапки, і жоден ветеринар не взявся лікувати її. Тоді П'єр Куаре, батько Франсуази, сконструював невеликий візок, на якому такса змогла не просто пересуватися, а й навіть бігати вулицями.

ДЖОН СТЕЙНБЕК

 У 1960 році американський письменник Джон Стейнбек, щоб відновити сили після серцевого нападу, вирушив у подорож Америкою. У попутники письменник вибрав «літнього панка французької національності - пуделя на ім'я Чарлі», «природженого дипломата» і «доброго друга». Разом з Чарлі Стейнбек подолав 19 000 км і перетнув 37 штатів. Чарлі допомагав письменникові налагоджувати контакт з людьми. Свої пригоди Джон Стейнбек описав у книзі «Подорож з Чарлі у пошуках Америки», що стала світовим бестселером.

МАРК ТВЕН

 Коти могли би подати на Марка Твена в суд за те, що він придумував їм кумедні імена. В будинку Твена жили Зороастр, Апполінаріс, Сюр Меш і Блетерскіт. Такі клички для котів письменник вигадував для того, щоби дочка тренувалася у вимові складних слів. Апполінарісу пощастило менше за інших: в Різдвяну ніч коту на шию прив'язували великий червоний бант і запускали в кімнату з дівчатками, щоби кіт веселив їх.

Однак головним улюбленцем письменника став кіт Бамбіно, який з'явився вдома в останні роки життя письменника. Марк Твен - великий оригінал у вихованні кішок - навчив Бамбіно черпати воду лапою  і цієї ж лапою гасити вогник свічки в маленькій лампі, від якої письменник припалював. Цим умінням Бамбіно письменник пишався настільки, що жоден його гість не міг покинути будинок, не подивившись на цю виставу. «Якби людину схрестили з котом, це поліпшило б людину, але погіршило б кота» - говорив Марк Твен.

ГЕМІНҐВЕЙ

 

  Гемінгвея і його четверта дружина Мері ставилися до кішок з надзвичайною ніжністю. Елегантні створіння були справжніми господарями у їхньому будинку: котам навіть можна було ходити по столу і їсти з тарілки письменника. Зараз у будинку-музеї Гемінгвея мешкає понад 60 котів, всі вони — нащадки улюбленців письменника.


 

Немає коментарів:

Дописати коментар