пʼятниця, 10 вересня 2021 р.

Ювіляр вересня

12 вересня — 100 років від дня народження 

Станіслава Лема (1921-2006), 

польського письменника-фантаста.

 Станіслав Лем ще за життя став класиком.

         Народився у Львові в 1921 році. Там же здобув середню освіту. З дитинства любив читати книги та мав невгамовну фантазією, що змушувала хлопчика придумувати фантастичних тварин, неіснуючі королівства з повним набором атрибутики і виписувати самому собі пропуски в фантастичні світи, що приховують небачені скарби.

Незважаючи на незвичайний творчий потенціал, після закінчення школи Станіслав Лем вступив до медінституту. Однак почалася війна, після якої Лем переїхав до Кракова, де завершив навчання і отримав диплом медика.

         Деякий час майбутній письменник працював за фахом. Але любов до літератури виявилася сильнішою, хоча медична освіту згодом відбилась і на тематиці книг, і на підході до опису світу.

Вже перша збірка оповідань Станіслава Лема і науково-фантастична повість «Людина з Марсу», опубліковані в 40-і роки, стали «візитною карткою» автора.

Всесвітню популярність письменникові принесли романи «Астронавти» (1951)  та «Магелланова хмара» (1955).

Надалі від надій на світле майбутнє в творах Станіслава Лема не залишилося і сліду. Автор похмуро дивився на перспективи людства, малюючи технократичний світ майбутнього, в якому людям не залишилося місця. Він передбачив і появу віртуальної реальності, і спробу створення лазерного щита, і досягнення генної інженерії, і навіть крах комунізму. А ще письменник вірив, що рано чи пізно люди вийдуть в далекий Космос і зіткнуться з позаземними цивілізаціями. І цей інопланетний розум стане для них «дзеркалом», відбившись в якому людство зможе оцінити ступінь власної зрілості. Чи знайдуть люди спільну мову з іншими світами або, як в «Соляріс», так і залишаться на березі безкрайнього розумного океану, до якого не підступитися і з яким не заговорити?

«Фіаско»

Ч
и не найпохмуріший твір фантаста. По суті, це розповідь про спробу контакту земної місії із цивілізацією далекої планети Квінта, контакту, який обернувся для землян цілковитим провалом, а для квінтян — тотальним небуттям. Своїм «Фіаско» письменник наче стверджує, що людство доти буде приречене на поразку, допоки не вийде із платонівської печери, в якій само себе ув’язнило.

«Непереможний»

На пустельну й нежилу планету Регіс-III здійснив посадку Крейсер другого класу «Непереможний». Незадовго до цього на цій планеті зник інший земний корабель — «Кондор», відправивши перед цим всього два повідомлення. У першому йшлося про успішну посадку на поверхню планети Регіс-III, а в другому — про якісь «мушки». Екіпаж «Непереможного» отримав завдання знайти сліди зниклої експедиції «Кондора» і з’ясувати причину її зникнення. У біолога Лауди виникає припущення: на планеті відбувається еволюція механізмів, що залишилися від позаземної цивілізації, яка прибула десь із сузір’я Ліри (Лірян). Судячи з нечисленних слідів, що збереглися від перших колоній роботів, їхніх типів було кілька. «Рухливі» — мобільні роботи, складні, інтелектуальні, озброєні, живились ядерною енергією. «Найпростіші» — здатні до обмеженого пристосування, але при цьому не залежали від наявності запасних частин та радіоактивного палива. Позбавлені нагляду Лірян, роботи почали неконтрольовано розвиватися і змінюватися. Їхня еволюція призвела до того, що вижили найбільш пристосовані. І такими виявилися найпростіші роботи. З їхніми далекими нащадками, які мають вигляд «мушок», і зіткнулися експедиції землян…

«Високий замок»

А
втобіографічна повість Станіслава Лема про товкуще дитинство, львівську Аркадію і життя поза часом.

«Соляріс»

Роман присвячено пошуку контакту з мислячим Океаном екзопланети Соляріс. У ньому порушуються філософсько-етичні проблеми пізнання світу, антропоцентризму, людяності та
відповідальності за все, що робить людина — як на Землі, так і за її межами. Дія роману «Соляріс» відбувається в далекому майбутньому. Розповідь ведеться від першої особи — доктора Кріса Кельвіна, який прибув на планету для розв’язання проблем із психологічним станом членів експедиції.

«Повернення з зірок»

Роман оповідає історію астронавта Халя Брега. Він повернувся з космічної експедиції на Фомальгаут, котра через релятивістське уповільнення часу тривала близько 10 років. А на Землі за цей час минуло 127 років. Халь виявляє, що поки він подорожував, на Землі склалось утопічне, незвичне для астронавта з минулого суспільство, без насильства та воєн. Незабаром Халь дізнається, що в основі нової цивілізації лежить процедура бетризації, яка нейтралізує всі агресивні імпульси в мозку людини й підсилює інстинкт самозбереження. Халь та інші космонавти стають для суспільства чужими і навіть небезпечними, оскільки не були бетризовані. Перед головним героєм постає вибір: прийняти цінності нового суспільства чи стати вигнанцем...

«Мир на Землі»

Остання велика пригода знаменитого зоряного мандрівника Ійона Тихого. Вона трапилася у ті часи, коли гонка озброєнь на Землі стала обтяжливою для всіх її учасників, відтак військові розробки були перенесені на Місяць, де продовжувались уже без втручання людей. Розповідаючи про перипетії Ійона Тихого, пов’язані із роздвоєнням особистості, автор передбачив у своєму романі основні тенденції сучасного суспільства — інформатизацію, комп’ютеризацію, глобалізацію, нанотехнології і ще багато іншого.

«Розповіді про пілота Піркса»

Головний герой цього циклу науково-фантастичних оповідань хоч і є космічним пілотом, але, здається, міг би бути одним із нас. У Піркса немає жодного героїзму, він, як і ми, часто переживає через дрібниці, сумнівається, панікує. Однак у критичні моменти завдяки інтелекту чи звичайному везінню йому вдається знаходити виходи із проблем. Ще й більш того – пілот у кожній оповіді наче доводить, що людина завжди має шанс у протистоянні з безмежним і холодним космосом.

 

Немає коментарів:

Дописати коментар