ЧитачОК: Ювілярка квітня

вівторок, 13 квітня 2021 р.

Ювілярка квітня

13 квітня - 115 років від дня народження

Оксани Іваненко (1906-1997),

української письменниці, казкарки

Народилася майбутня письменниця 13 квітня 1906 року у Полтаві — місті, багатому на літературно-мистецькі традиції.

Та і сім’я Оксани Дмитрівни була близькою до літератури. Батько працював редактором газети, згодом викладав літературу у школі. А мама працювала вчителькою у притулку для дітей-сиріт. Саме вона прищепила доньці любов до рідного слова, до української поезії, до пісні.

З юного віку письменниця чітко й однозначно визначила напрямок своєї літературної дороги – писати для дітей. Відтоді вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів.

Перший твір «Квіти» було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші та п'єски. Але початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».

1933 року з’явилася перша казка О. Іваненко „Сандалики, повна скорість!”. Згодом були написані нові казки: „Чудесна квітка”, „Казка про веселу Аль”, „Три бажання”. А у казці „Великі очі” до малечі зовсім природно заговорив Гострий лікар-чарівник. Невдовзі були написані перші „Лісові казки”. Всі казкові історії письменниці позначені певною „науковою фантастичністю”. Вона стала засновницею сучасної української літературної природознавчої казки.

„Пишучи казку, розповідає Оксана Іваненко, — я перевтілювалась абсолютно, жила мріями моїх героїв: пташок, комах, кисличок, берізки, верби. Я вже не могла думати про щось інше”.

Майже сім десятиліть письменниця присвятила літературній праці.

Оксана Іваненко — авторка багатьох книжок: літературних казок, реалістичних оповідань і повістей, творець біографічних романів про життя і творчість класиків української літератури. Усе життя вона дружила з наукою. Навіть більшість її казок — результат копіткої праці письменниці та вченої.

Довгих двадцять років присвятила Оксана Іваненко роботі над Шевченковою темою. Її результатом стало видання 1961 року вагомого як для творчості письменниці, так і для дитячої літератури у цілому роману „Тарасові шляхи”. Цей твір перекладено багатьма мовами і видано у багатьох країнах світу. У 1974 році за роман „Тарасові шляхи”, а також за повість „Рідні діти” та збірку „Лісові казки” Оксану Дмитрівну було вшановано Республіканською літературною премією імені Лесі Українки.

Вже давно виросли читачі її перших казок та оповідань. На зміну їм прийшли молоді покоління, які так само щиро захоплюються книжками письменниці, бо її твори несуть знання, вчать людяності, патріотизму. У кожному з них відчувається глибоке розуміння дитячої душі.