середу, 22 квітня 2020 р.

Ювіляр квітня


24 квітня - 100 років від дня народження 
Дмитра Григоровича Білоуса (1920 – 2004), українського поета,


Дмитро Білоус народився 24 квітня 1920 в селі Курмани на Сумщині. В селянській багатодітній сім'ї Ганни Давидівни і Григорія Миколайовича Білоусів був десятою дитиною.

У сім'ї шанували слово, книжки в домі оточували Дмитрика з раннього дитинства, і частенько вечорами в хаті читали вголос. Сімейна атмосфера, виховання, любов до книжки не могли не вплинути на Дмитра. Після навчання у Харківській дитячій трудовій комуні, Дмитро Білоус вступає на філологічний факультет Харківського університету. Його однокурсниками були Олесь Гончар та Григорій Тютюнник.

Війна перервала навчання, і Дмитро, встигши закінчити тільки три курси філфаку, йде в складі студентського батальйону на фронт. У перших оборонних боях на Київщині у серпні 1941 року був тяжко поранений. Минуло більше року лікування в госпіталях на сибірській землі, і молодий боєць знову стає до лав армії у 1943 р. тепер уже в складі української редакції радіомовлення для партизанів України при Всесоюзному радіокомітеті.

Його першою літературною зброєю стала сатира. Після визволення Києва Дмитро Григорович продовжує навчання у Київському університеті, а закінчивши аспірантуру, стає відповідальним секретарем молодіжного літературного журналу «Дніпро».
 1948 року відбувся його літературний дебют як поета – вийшла в світ збірка гумористичних та сатиричних віршів «Осколочним». У цьому ж році його було прийнято у Спілку письменників. У 1957 р. вийшла збірка – «Добрим людям на здоров'я, ворогам на безголов'я», «Веселі обличчя» (1953) та інші.
Уже в зрілому віці письменник починає писати для дітей.  Творами з його збірок «Пташині голоси» (1956), «Упертий Гриць» та «Про чотириногих, рогатих і безрогих» (1959), «Лікарня в зоопарку» (1962), «Турботливі друзі» (1970), «Сад на Лисій горі» (1972), «Веселий Кут», «Гриць Гачок» зачитувалися маленькі читайлики.
 
 Велику, благородну й конче потрібну справу робив письменник: вчив любити рідний край, знати, відчувати багатство і красу нашого «дива калинового» – рідної мови.

В збірках «Диво калинове», «Чари барвінкові», «За Україну молюся» поет звертався насамперед до дітей, бо був певен, коли молоді говоритимуть рідною мовою, пишатимуться нею – тоді й постане по-справжньому Україна!
 
 Ілюстрована збірка віршів для дітей "Диво калинове" (Дмитро Білоус)



Немає коментарів:

Дописати коментар