Ювілярка липня. Марія Кристіна Гріпе

 

25 липня - 100 років від дня народження

Марії Кристіни Гріпе (1923-2007), 

шведської письменниці, лауреатки Міжнародної премії імені Г.К.Андерсена (1974), премії імені Астрід Ліндгрен (1972)

 

Літературний процес Швеції неможливо уявити без творів Марії Гріпе. У царині скандинавської традиційної дитячої книжки її ім’я стоїть поряд з Астрід Ліндгрен та Туве Янсон. Її казки та повісті для дітей перекладено більш ніж на 30 мов і відзначено найвищими літературними нагородами.

Народилася Марія Кристіна Гріпе 25 липня 1923 року, у замку Оскар- Фредріксборг,  поблизу Ваксгольма у родині морського офіцера. Певно, коли дівчинка з’явилася на світ Божий, одна із фей-хрещених, які злетілися до колиски маляти, промовила: «Нехай вона виросте казкаркою!»

Змалку уяву дівчинки полонило море. Вона любила плавати й мріяла стати капітаном корабля або вирушити в далеку дослідницьку експедицію.

Як і більшість майбутніх письменників, Марія Кристіна рано навчилася читати і стала маленьким книгоїдом. Улюбленим письменником її батька був найвідоміший данський казкар Г.-Х. Андерсен, і ця любов, як і захоплення морем, передалася від нього малій Марії.

Закінчила Марія гімназію для дівчаток в Еребру, куди переїхала родина. Вступила до університету в Стокгольмі, де вивчала історію, релігію, психологію, філософію та лінгвістику. 1946 року одружилася з художником Гаральдом Гріпе.

Перший твір «У нашому містечку» (1954) написала для доньки Камілли, книжку проілюстрував чоловік (як і більшість пізніших книжок).

Справжній успіх прийшов до письменниці із повістю «Юсефіна» (1961) — історією про вразливу пасторську доньку, яка також стане героїнею двох інших повістей — «Гуго та Юсефіна» (1962) і «Гуго» (1966).

Дитина у середовищі нерозуміння - тема багатьох її творів: «Донька тата Пелеріна» (1963), «Нічний тато» (1968), «Скляний тунель» (1969), а також повісті про найвідомішого її героя Ельвіса Карлсона: «Ельвіс Карлсон» (1972), «Ельвіс! Ельвіс!» (1973), «Справжній Ельвіс» (1976), «Як бути Ельвісом» (1977) і «Просто Ельвіс!» (1979).

         Загалом у доробку Марії Гріпе 38 книжок.

Письменниця змальовує найтонші порухи дитячої душі, начебто відчиняє ще одне поетичне вікно у світ, що зветься дитинством, світ, який її надзвичайно приваблює і який вона знає достеменно.

На думку Галини Кирпи, української письменниці та перекладачки, «особливість творчої манери Марії Гріпе — філігранне вміння поєднати два протилежні світи: казковий і реальний, сплести їх докупи в тугий вузол і наповнити його елементами романтики, містики, міфології, символіки, недомовок, таємничості, загадок, щоб урешті-решт зробити з нього світ один на всіх — і для дітей, і для дорослих».

Померла письменниця 5 квітня 2007 року у своєму будинку від хвороби, їй було 83 роки.

 

«Ельвіс Карлсон»

Хлопчик на ім'я Ельвіс — зовсім не такий, як усі інші, «нормальні» діти. В нього є Таємниця. Вона йому дорожча за все на світі. Його клопоти здаються дорослим пустими й дріб'язковими. Але хто ж іще вміє так порозумітися з квітами, з покинутою напризволяще кицькою Підсніжкою? Хто змусить зграю бандюг стати чуйними і працьовитими? Хто дбатиме, аби кожна самотня людина мала свою квітку? А хто ж? Малий шестирічний Ельвіс, з яким ви познайомитеся на сторінках цієї книжки. І лише тоді ви дізнаєтеся, яка ж у нього Таємниця.

«Дивовижна історія Аґнес Сесилії»

Нора з родиною переселяється в інше помешкання, і з часом у ньому починають діятися химерні речі. Спершу дівчина думає, що це характерно для старих будинків — видавати дивні звуки. Але зовсім скоро вона переконується, що таємничі кроки в домі їй не вчуваються. До того ж раптові втечі пса Патланя, загадкові телефонні дзвінки, містичні послання, які наче диктує Норі всесвіт, — усе так і підштовхує

дівчину крок за кроком розгадувати таємниці старого дому, а водночас — і сімейні таємниці… Невже загадка старого дому допоможе Норі почуватися не такою самотньою і знайти нових друзів?..

«Діти склодува»

Ця казка постала з зеленого камінчика на срібному персні, якого Марія Ґріпе купила на ярмарку в Смоланді, та з цукерниці, на якій було намальовано двох дітей. Далі уява перенесла письменницю в середину дев'ятнадцятого століття: перстень опинився на пальці дружини склодува Софії, зелений камінчик — у нічному оці крука, а діти з цукерниці ожили в Софіїних дітях — Класові та Кларі. Хто й навіщо викрав тих дітей? Чому ті, що передчували біду, не могли перешкодити лихим силам? Чим можна побороти зло? На ці й багато інших запитань ви дізнаєтеся лише тоді, коли перегорнете останню сторінку...

Література про письменницю:

Жук, Зоя. Світ очима дитини : захопливі та мудрі книжки Марії Гріпе [Текст] // Ельвіс Карлсон : казкова повість / Марія Гріпе. – Київ : Юніверс, 2006. – С. 5-10.

Кирпа, Галина. Світ – один на всіх [Текст] // Діти склодува : казкова повість /Марія Гріпе. – Киів : Юніверс, 2006. – С. 5-8.

Марія Гріпе [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – Електрон. текст. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BF%D0%B5