26 липня - 65 років від дня народження
Галини Пагутяк (1958),
української письменниці
Галина Василівна Пагутяк (Москалець – справжнє прізвище) народилася 26 липня 1958 року в с. Залокоть Дрогобицького району на Львівщині, згодом родина переїхала у село Уріж. Її батьки були звичайними сільськими вчителями. Галина була третьою — наймолодшою — донькою в родині…
Дівчинка була дуже завзята й допитлива: завжди брала із бібліотеки книги, читала художні твори, навіть самостійно вчила іноземні мови, користуючись словниками та розмовниками. У школі мріяла бути археологом. У 18 років втекла до Одеси, де вчилася на штукатура-плиточника. Згодом працювала на Бориславському фарфоровому заводі, інколи доводилось стояти біля конвеєра кілька змін.
Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка. Після отримання диплому працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України.
Дебютувала Галина Пагутяк у журналі «Дніпро» повістю «Діти» (1981), що, як зізнається авторка, була навіяна снами. У доробку пані Галини понад 20 книжок, значна частина яких – дитячі, зокрема «Лялечка і Мацько», «Королівство», «Книгоноші з Королівства», «Втеча звірів, або Новий бестіарій» та інші. Двічі була лауреаткою літературної премії «Портал», у 2008 році здобула премію «Айстра», а у 2010-му – Шевченківську премію.
Творчість письменниці оповита особливим потойбічним відчуттям, духом гірських легенд та містики Карпат. Вона має дуже глибинні фольклорні витоки, оскільки переосмислює народні повір’я, замовляння та перекази, звертається до тематики ворожіння та таємничих сторінок історії. Велику роль в цьому відіграє і постать самої письменниці. Біографія Галини Пагутяк – це історія жінки, котра походить із старовинного роду, до якого, за переказами, має відношення легендарний Влад Цепеш, відомий у культурі як Влад Дракула.
До книги увійшли два твори, перший – «Aphologia animalia», що в перекладі з латини означає «На захист тварин», – написаний радше для людей, ніж для звірів. Другий – «Книга Єдинорога» – навпаки, швидше для звірів, ніж для людей. У книзі авторка закликає до збереження природи і відображає пригоди Каспара, хлопчика, у якого не було дитинства, і його подруги Доні, місія якої: гармонізувати Всесвіт і підтримувати у ньому лад.
Мама саме була у відрядженні, коли почались усі ті дива. Спершу з’явився хлопець, який перекидався лисом, а був Принцом. Тоді наш кіт Фелікс заговорив. Зрештою відьми і все товариство Книголюбів намагались викрасти книжку, яка виявилась чарівною. А далі… далі з'ясувалось, що це тільки початок пригод і що від мене залежить доля Королівства.
Нікому не показуй цю книжку. І не розказуй, що читаєш її. Бо на неї і на тих, хто її читає, полюють крутиголовці. Так-так, і в Серединному світі, і, звісно ж, в Імперії. Чи, може, не на неї, а на іншу — з такою ж назвою?.. У будь-якому разі, будь обережний. І ще одне: кажуть, королева Олімпія скликає всіх книгонош до Королівства. Що б це могло означати?
Хлопчик і лис зустрілися за незвичайних обставин, щоб стати щирими приятелями, які в скрутну хвилину допомогли одне одному. Як саме – для цього треба прочитати всю книжку від початку до кінця. Для тих, хто мріє знайти собі справжніх друзів, для тих, хто готовий на все, аби цю дружбу зберегти.
Немає коментарів:
Дописати коментар