Василя Чухліба (1941-1997),
українського прозаїка, казкаря, журналіста.
Василь Чухліб народився 19 липня 1941 року в селі Лебедівка Козелецького району на Чернігівщині в сім’ї вчителів. Його дитинство припало на важкі воєнні та повоєнні роки й пройшло в придеснянському селі Соколівка, куди переїхали батьки після війни і де він закінчив семирічку.
Районна газета «Правда Остерщини» опублікувала перший вірш Василя Чухліба, коли він був ще учнем середньої школи. А по закінченні школи хлопця запросили на роботу до цієї газети. Василь закінчив мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту, здобувши диплом викладача мови та літератури. Деякий час працював учителем у місті Добропіллі на Донеччині та в місті Обухові на Київщині.
В 70-ті роки новели та оповідання Василя Чухліба були надруковані в періодиці. Вони привернули увагу видавництва «Молодь». В 1975 році побачила світ перша книга мініатюр «Червоні краплини вишень». На творчість молодого літератора звернула увагу редакція журналу «Малятко», і тоді письменникові запропонували виступити з оповіданнями для дітей. Згодом з творів, надрукованих у «Малятку», склалася книжечка «Хто встає раніше».
Відтоді письменник не полишає працю літературі для дітей: пише не тільки оповідання, але й чудові казки.
Автор збірок: «Безкозирка», «Тарасикова знахідка», «Чи далеко до осені», «Пісня тоненької очеретинки», «Пілотка лісових горіхів», «Жарини на снігу», «Лелеки над татовим полем» та інших. Більшість його оповідань та казок – про природу. Його герої живуть у дружбі і злагоді з деревами, травами, ріками, з домашніми і дикими тваринами, відчувають красу навколишнього світу та бережуть її.
У 1988 р. була опублікована книга новел «Іду до Десни», в усіх героїв якої — людей, тварин, рослин — є одне спільне: вічно молода річка Десна.
Василь Чухліб – лавреат літературної премії імені Лесі Українки 1996 року за збірки оповідань і казок «Олень на тому березі» (1987), «Куди летить рибалочка» (1991) та «Колискова для ведмедів» (1995).
Немає коментарів:
Дописати коментар